При поверхневому читанні, історія на початку 9-го розділу від Луки, здається, не має особливого відношення до подій попереднього розділу. Але, якщо подивитися глибше, вона має.

Наприкінці 8-го розділу від Луки, коли маленька дівчинка, яка здавалася мертвою, була повернута до життя, Ісус наказав батькам дати їй поїсти. У Священному Писанні давати комусь "щось їсти" означає духовне живлення. Це стосується не тільки навчання, але й духовного живлення один одного словами підбадьорення, які відповідають духовній істині. В тій мірі, в якій ми робимо це один для одного, ми стаємо Божими учнями і апостолами, співпрацюючи з Ним у справі спасіння. Ми є "учнями", перебуваючи в Його присутності, навчаючись з Його Слова. І ми є Його "апостолами", коли нас посилають служити іншим, через наші слова і дії.

Тому доречно, що 9-й розділ починається з того, що Ісус скликає Своїх дванадцятьох учнів, а потім посилає їх на служіння іншим:

"І, покликавши дванадцятьох учнів Своїх, дав їм силу й владу над усіма бісами та над недугами, і зціляти хвороби. І послав їх проповідувати Царство Боже та оздоровляти недужих" (Лука 9:1-2).

У глибокому сенсі, зібрання дванадцяти учнів перед тим, як відправити їх на апостольство, є важливим кроком у нашому духовному розвитку. Це починається, коли Ісус "скликає Своїх дванадцять учнів" в нас, що представляє той час в нашому житті, коли ми починаємо глибше розуміти питання духу. Кожен "учень" представляє важливий духовний принцип. Коли ми "збираємо" ці принципи разом у нашій свідомості, прагнучи побачити, як вони узгоджуються і відносяться до більшого цілого, ми починаємо бачити зв'язки між ідеями, і ми розвиваємо більш гостре розрізнення між тим, що є первинним і що є вторинним. Як наслідок, ми можемо з більшою користю застосовувати істину, яку ми вивчаємо, в нашому житті. ¹

Зібравши учнів, Ісус посилає їх як Своїх апостолів, даючи їм конкретні вказівки на дорогу. "Нічого не беріть з собою в дорогу, - каже Він їм. Вони не повинні брати ні посоха, ні рюкзака, ні хліба, ні срібла, ні навіть зайвої зміни одягу. Кожне слово має духовне значення. Їм не знадобиться "посох", бо вони покладатимуться лише на Господа. Їм не знадобиться "пакунок", щоб зберігати те, чого вони навчилися, тому що Господь дасть їм, що сказати. Їм не знадобиться "хліб" чи "срібло", бо Господь дасть усе добро ("хліб") і всю правду ("срібло"), яких вони потребують. І не буде їм потрібна зайва туніка, тому що вони будуть одягнені в істину від Господа, і не будуть потребувати нічого додаткового від себе.

В даному випадку менше - це більше. Коли менше від себе, то більше від Бога. ²

Струшуємо пил:

Тоді Ісус промовляє до них: "І в який дім ви ввійдете, там залишайтеся, і звідти виходьте. А хто не прийме вас, коли будете виходити з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших на свідчення проти них" (Лука 9:4-5). "Дім", як ми вже згадували, уособлює людський розум. Це місце, де ми все обмірковуємо, розглядаємо наші можливості, зупиняємося на тих питаннях, які є для нас важливими. Отже, наш "дім" - це наша духовна резиденція, наше "житло".

Духовно кажучи, кожна людина має свою оселю - сукупність переконань про себе, про інших, про Бога. Через це одні люди з радістю приймуть вчення апостолів, а інші - відкинуть його. Знаючи це наперед, Ісус говорить їм, що якщо їхнє вчення буде відкинуте, то апостоли повинні вийти з дому, вийти з міста і "обтрусити порох з ніг своїх".

У Священному Писанні терміном "пил" позначається те, що є низьким і відноситься до світу зовнішніх почуттів. Подібно до того, як пил осідає на землю, існує тенденція залишатися зосередженими на речах, які задовольняють наші земні почуття, не підносячи наш розум до вищих речей. В єврейському Святому Письмі це уособлює підлий змій, який обманув Єву. Як написано: "І сказав Господь Бог до змія: "За те, що ти зробив це... будеш їсти порох по всі дні життя твого" (Бытии 3:14). ³

Настанова Ісуса "обтрусити порох" є слушною порадою не лише для апостолів, але й для кожного з нас. На духовному шляху, коли ми пізнаємо істину і впроваджуємо її у своє життя, ми можемо часом виявити, що нас тягне до нижчих речей - тих, які є суто земними і тимчасовими. Це, духовно кажучи, "пил на наших ногах". Незалежно від того, чи цей пил з'являється через негативний вплив інших людей, чи через наші корисливі думки, Ісус каже нам "обтрусити пил з ніг наших" і продовжувати нашу подорож. ⁴

Саме цим і займаються апостоли. Як написано в наступному вірші: "І, вийшовши, вони проходили по селах, проповідуючи Євангеліє і скрізь зцілюючи" (Євангеліє від Матвія).Лука 9:6).

Примітки:

9315. 'When My angel goes before you' means a life in keeping with the Lord's commandments. This is clear from the meaning of 'going before you' - when it refers to the Lord, who is 'the angel of Jehovah' here — as teaching the commandments of faith and life, and therefore also a life in keeping with those commandments, ('going' and 'travelling on' mean living, see 1293, 3335, 4882, 5493, 5605, 8417, 8420, 8557, 8559); and from the meaning of 'the angel of Jehovah' as the Lord's Divine Human, dealt with above in 9303, 9306. The reason why the Lord's Divine Human is meant by 'the angel' is that the numerous angels who appeared in times before the Lord's Coming into the world were Jehovah Himself in human form, that is, in that of an angel. This is plainly evident from the fact that angels who appeared were called Jehovah, such as those who appeared to Abraham and are spoken of in Genesis 18. The fact that they were called Jehovah may be seen in verses 1, 13, 14, 17, 20, 26, 33, of that chapter, as was the one who appeared to Gideon and is spoken of in Judges 6. The fact that this angel too was called Jehovah may be seen in verses 12, 14, 16, 22-24, of that chapter. The same may be seen in other places besides these. Jehovah Himself in human form, or what amounts to the same thing, in that of an angel, was the Lord.

[2] His Divine Human appeared in those times as an angel, of whom the Lord Himself speaks in John,

Jesus said, Abraham rejoiced to see My day, and saw it and was glad. Truly, truly, I say to you, Before Abraham was, I am. John 8:56, 58.

And in the same gospel,

Father, glorify Me in Your Own Self with the glory I had with You before the world was. John 17:5.

Jehovah could not have appeared in any other way, as is again clear from the Lord's words, in John,

You have never heard the Father's voice nor seen His shape. John 5:37.

And in the same gospel,

No one has seen the Father except Him who is with God, ¹ He has seen the Father. John 6:46.

From all this one may see what is meant by 'the Lord from eternity'.

[3] The reason why the Lord was pleased to be born as Man (Homo) was in order that He might in reality take on a Humanity and make it Divine, to save the human race. Know therefore that the Lord is Jehovah Himself or the Father in human form, as yet again the Lord Himself teaches in John,

I and the Father are one. John 10:30.

In the same gospel,

Jesus said, From now on you know and have seen the Father. He who has seen Me has seen the Father. Believe Me that I am in the Father and the Father in Me. John 14:7, 9, 11.

And in the same gospel,

All Mine are Yours, and all Yours are Mine. John 17:10.

[4] This great mystery is described in John in the following words,

In the beginning was the Word, and the Word was with God, and the Word was God. He was in the beginning with God. All things were made by Him, and without Him was not anything made that was made. And the Word became flesh and dwelt among us, and we beheld His glory, glory as of the Only Begotten from the Father. Nobody has ever seen God; the only begotten Son who is in the bosom of the Father, He has made Him known. John 1:1-3, 14, 18.

'The Word' is Divine Truth which has been revealed to mankind; and since it could not have been revealed except by Jehovah as Man, that is, except by Jehovah in human form, thus by the Lord, it says, 'In the beginning was the Word, and the Word was with God, and the Word was God'. It is well known in the Church that 'the Word' is used to mean the Lord, for it is explicitly stated, 'The Word became flesh and dwelt among us, and we beheld His glory, glory as of the Only Begotten from the Father'. The fact that Divine Truth could not have been revealed to mankind except by Jehovah in human form is also clearly stated, 'Nobody has ever seen God; the only begotten Son who is in the bosom of the Father, He has made Him known'.

[5] From all this it is evident that the Lord from eternity was Jehovah or the Father in human form, but not yet so in earthly flesh, for an angel does not have such flesh. And since Jehovah or the Father wished to take on everything human in order to save the human race, He also took flesh. This is why it says, The Word was God, and the Word became flesh, and in Luke,

See My hands and My feet, that it is I Myself; handle Me and see; for a spirit does not have flesh and bones as you see Me have. Luke 24:39.

By this the Lord taught that He was no longer Jehovah under the form of an angel but that He was Jehovah as Man. This is also what the following words spoken by the Lord serve to mean,

I came out from the Father and have come into the world; again I am leaving the world and going off to the Father. John 16:28.

The Lord made His Human Divine when He was in the world, see 1616, 1725, 1813, 1921, 2025, 2026, 2033, 2034, 2083, 2523, 2751, 2798, 3038, 3043, 3212, 3241, 3318 (end), 3637, 3737, 4065, 4180, 4211, 4237, 4286, 4585, 4687, 4692, 4724, 4738, 4766, 5005, 5045, 5078, 5110, 5256, 6373, 6700, 6716, 6849, 6864, 6872, 7014, 7211, 7499, 8547, 8864, 8865, 8878.

And everything human received from the mother was cast out, till at length He was not Mary's son, 2159, 2649, 2776, 4963, 5157, and especially 3704, 4727, 9303, 9306, as well as the things shown regarding these matters in the places referred to in 9194, 9199.

Примітки: