При поверхневому читанні, історія на початку 9-го розділу від Луки, здається, не має особливого відношення до подій попереднього розділу. Але, якщо подивитися глибше, вона має.

Наприкінці 8-го розділу від Луки, коли маленька дівчинка, яка здавалася мертвою, була повернута до життя, Ісус наказав батькам дати їй поїсти. У Священному Писанні давати комусь "щось їсти" означає духовне живлення. Це стосується не тільки навчання, але й духовного живлення один одного словами підбадьорення, які відповідають духовній істині. В тій мірі, в якій ми робимо це один для одного, ми стаємо Божими учнями і апостолами, співпрацюючи з Ним у справі спасіння. Ми є "учнями", перебуваючи в Його присутності, навчаючись з Його Слова. І ми є Його "апостолами", коли нас посилають служити іншим, через наші слова і дії.

Тому доречно, що 9-й розділ починається з того, що Ісус скликає Своїх дванадцятьох учнів, а потім посилає їх на служіння іншим:

"І, покликавши дванадцятьох учнів Своїх, дав їм силу й владу над усіма бісами та над недугами, і зціляти хвороби. І послав їх проповідувати Царство Боже та оздоровляти недужих" (Лука 9:1-2).

У глибокому сенсі, зібрання дванадцяти учнів перед тим, як відправити їх на апостольство, є важливим кроком у нашому духовному розвитку. Це починається, коли Ісус "скликає Своїх дванадцять учнів" в нас, що представляє той час в нашому житті, коли ми починаємо глибше розуміти питання духу. Кожен "учень" представляє важливий духовний принцип. Коли ми "збираємо" ці принципи разом у нашій свідомості, прагнучи побачити, як вони узгоджуються і відносяться до більшого цілого, ми починаємо бачити зв'язки між ідеями, і ми розвиваємо більш гостре розрізнення між тим, що є первинним і що є вторинним. Як наслідок, ми можемо з більшою користю застосовувати істину, яку ми вивчаємо, в нашому житті. ¹

Зібравши учнів, Ісус посилає їх як Своїх апостолів, даючи їм конкретні вказівки на дорогу. "Нічого не беріть з собою в дорогу, - каже Він їм. Вони не повинні брати ні посоха, ні рюкзака, ні хліба, ні срібла, ні навіть зайвої зміни одягу. Кожне слово має духовне значення. Їм не знадобиться "посох", бо вони покладатимуться лише на Господа. Їм не знадобиться "пакунок", щоб зберігати те, чого вони навчилися, тому що Господь дасть їм, що сказати. Їм не знадобиться "хліб" чи "срібло", бо Господь дасть усе добро ("хліб") і всю правду ("срібло"), яких вони потребують. І не буде їм потрібна зайва туніка, тому що вони будуть одягнені в істину від Господа, і не будуть потребувати нічого додаткового від себе.

В даному випадку менше - це більше. Коли менше від себе, то більше від Бога. ²

Струшуємо пил:

Тоді Ісус промовляє до них: "І в який дім ви ввійдете, там залишайтеся, і звідти виходьте. А хто не прийме вас, коли будете виходити з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших на свідчення проти них" (Лука 9:4-5). "Дім", як ми вже згадували, уособлює людський розум. Це місце, де ми все обмірковуємо, розглядаємо наші можливості, зупиняємося на тих питаннях, які є для нас важливими. Отже, наш "дім" - це наша духовна резиденція, наше "житло".

Духовно кажучи, кожна людина має свою оселю - сукупність переконань про себе, про інших, про Бога. Через це одні люди з радістю приймуть вчення апостолів, а інші - відкинуть його. Знаючи це наперед, Ісус говорить їм, що якщо їхнє вчення буде відкинуте, то апостоли повинні вийти з дому, вийти з міста і "обтрусити порох з ніг своїх".

У Священному Писанні терміном "пил" позначається те, що є низьким і відноситься до світу зовнішніх почуттів. Подібно до того, як пил осідає на землю, існує тенденція залишатися зосередженими на речах, які задовольняють наші земні почуття, не підносячи наш розум до вищих речей. В єврейському Святому Письмі це уособлює підлий змій, який обманув Єву. Як написано: "І сказав Господь Бог до змія: "За те, що ти зробив це... будеш їсти порох по всі дні життя твого" (Бытии 3:14). ³

Настанова Ісуса "обтрусити порох" є слушною порадою не лише для апостолів, але й для кожного з нас. На духовному шляху, коли ми пізнаємо істину і впроваджуємо її у своє життя, ми можемо часом виявити, що нас тягне до нижчих речей - тих, які є суто земними і тимчасовими. Це, духовно кажучи, "пил на наших ногах". Незалежно від того, чи цей пил з'являється через негативний вплив інших людей, чи через наші корисливі думки, Ісус каже нам "обтрусити пил з ніг наших" і продовжувати нашу подорож. ⁴

Саме цим і займаються апостоли. Як написано в наступному вірші: "І, вийшовши, вони проходили по селах, проповідуючи Євангеліє і скрізь зцілюючи" (Євангеліє від Матвія).Лука 9:6).

Примітки:

4060. Therefore the words quoted above [in 4056] mean the state of the Church at that time as regards good, that is, as regards charity towards the neighbour and love to the Lord. This is clear from the internal sense of these words, which is as follows:

But immediately after the affliction of those days means the state of the Church as regards the truth of faith, which is dealt with in the verses immediately before this. In the Word desolation of truth is called 'affliction' in various places - 'days' being states, see 23, 487, 488, 493, 893, 2788, 3462, 3785. From this it is evident that these words mean that once faith no longer exists neither will any charity exist. For faith leads to charity because it teaches what charity is, and charity acquires its particular character from the truths of faith. The truths of faith however receive their essence and life from charity, as has been shown many times in previous volumes.

[2] The sun will be darkened, and the moon will not give its light means love to the Lord, which is 'the sun', and charity towards the neighbour, which is 'the moon'. 'Being darkened' and 'not giving light' mean that that love and charity will not be in evidence and so will disappear. For 'the sun' means the celestial kind of love and 'the moon' the spiritual kind; that is, 'the sun' means love to the Lord, and 'the moon' charity towards the neighbour which comes through faith, see 1053, 1529, 1530, 2120, 2441, 2495. The reason why the sun and the moon have these meanings is that the Lord is seen in the next life as a sun by those in heaven who are governed by love to Him and are called celestial, and as a moon by those who are governed by charity towards the neighbour and are referred to as spiritual, see 1053, 1521, 1529-1531, 3636, 3643.

[3] The sun and the moon in heaven, or the Lord, are never darkened, nor do they lose their light but are shining unceasingly. Thus in heaven there is no darkening or loss of light in the love which celestial angels have for the Lord or in the charity which spiritual angels show towards the neighbour. Nor on earth is there any in people with whom angels are present, that is, in people who are governed by love and charity. But those who are not governed by any love or charity, only by self-love and love of the world, and consequently by feelings of hatred and revenge, bring that kind of obscurity to themselves. It is like the sun of this world which is shining constantly; yet when clouds intervene the sun is not visible, see 2441.

[4] And the stars will fall from heaven means that cognitions of good and truth will perish. When mentioned in the Word 'stars' have no other meaning than those cognitions, 1808, 2849.

And the powers of the heavens will be shaken means the foundations of the Church which are said to be shaken and jolted when those cognitions perish. This is because the Church on earth is heaven's foundation; for the influx of good and truth from the Lord through the heavens culminates ultimately in the goods and truths present with the member of the Church. Consequently when the state of the member of the Church is so perverse that he no longer allows good or truth to flow into him 'the powers of the heavens' are in that case said 'to be shaken'. That being so, the Lord always provides for some vestige of the Church to be left. And when the old Church perishes a new one is established.

[5] And then the sign of the Son of Man will appear in heaven means the manifestation of Divine truth - 'sign' meaning a manifestation, 'the Son of Man' the Lord as regards Divine truth, see 2803, 2813, 3704. This manifestation, or this 'sign', is what the disciples asked for when they said to the Lord,

Tell us, when will those things take place; what especially will be the sign of Your coming and of the close of the age? Matthew 24:3.

For they knew from the Word that when the age drew to a close the Lord would come, and they knew from the Lord that He would be coming again, by which they understood the Lord's coming a second time into the world since they were not yet aware of the fact that the Lord had come as often as the Church had been brought to ruin. Not that any of these comings had been a coming in person, as was the case when, through birth in the world, He took on the Human and made this Divine. Rather, those comings had been made through appearances or manifestations of Himself, such as when He appeared in Mamre to Abraham, in the bush to Moses, on Mount Sinai to the Israelites, and to Joshua when he entered the land of Canaan. There were other comings of a less visible nature, such as those at times when inspiration was received and the Word was given by means of it, and later on through the Word itself. For the Word has the Lord present within it; every detail there comes from Him and has reference to Him, as may be recognized from what has been shown many times up to now. This is the kind of appearance that is meant here by 'the sign of the Son of Man' and is the subject in the present verse under consideration.

[6] And then all the tribes of the earth will mourn means that all in whom the good of love and the truth of faith dwell will experience grief. This is what is meant by 'mourning', see Zechariah 12:10-14; and 'the tribes' means all aspects of good and truth, that is, of love and faith, 3858, 3926, and so consequently those in whom these things dwell. The phrase 'the tribes of the earth' is used because those inside the Church are meant - 'the earth' being the Church, see 662, 1066, 1067, 1262, 1733, 1850, 2117, 2928,

[7] And they will see the Son of Man coming in the clouds of heaven with power and great glory means that at that time a revelation of the internal sense of the Word — the sense in which the Lord is present — will take place. 'The Son of Man' means Divine truth within the Word, 2803, 2813, 3704, 'the clouds' the literal sense. 'Power' has reference to the good and 'glory' to the truth present there. For this meaning of 'seeing the Son of Man coming in the clouds of heaven', see Preface to Genesis 18. This is the kind of coming of the Lord that is meant here, not a literal manifestation of Him in clouds. Next follows a reference to the establishment of a new Church, which takes place once the old has been brought to ruin and cast aside.

[8] He will send out His angels with a trumpet and a loud voice means election — not by visible angels, still less by trumpets and by loud voices, but by an influx of holy good and of holy truth from the Lord through angels, so that the expression 'angels' in the Word means something essentially the Lord's, 1925, 2821, 3039. In this instance it means things which come from the Lord and have reference to the Lord. 'A trumpet and a loud voice' means the proclamation of the Gospel, as in other places in the Word.

[9] And they will gather the elect from the four winds, from one end of the heavens to the other end of them means the establishment of a new Church, 'the elect' being people in whom the good of love and faith dwell, 3755 (end), 3900, 'the four winds' from which they will be gathered being all states of good and truth, 3708, and 'one end of the heavens to the other' the internal and the external features of the Church. These are the considerations that are meant by these words spoken by the Lord.