Що означає просити Господа про прощення?

Чи завжди Він прощає нас? Чи прощає нас автоматично? Якщо так, то навіщо просити? І, власне, що означає бути прощеним Ним?

Давайте подивимося, що про це говорить Біблія.

По-перше, нам сказано, що ми повинні шукати прощення у Господа. Ось два приклади уривків:

- "І спалить його священик на жертівнику, за приношеннями, що приносяться Господеві вогнем. Так священик відпокутує свій гріх, що його вчинив, і буде йому прощено". (Левит 4:35)

- "Отже, таким чином моліться.... І прости нам борги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим". (Матвій 6:9-12)

По-друге, цілком очевидно, що ми повинні прощати, щоб бути прощеними:

- "Бо якщо ви будете прощати людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то й Отець ваш не простить вам провин ваших". (Матвій 6:14, 15)

- "І розгнівався пан його, і видав його мучителям, аж поки не віддасть усього, що йому належало. Так і Отець Мій Небесний вчинить з вами, якщо кожен з вас від серця свого не простить братові своєму провин його". (Матвій 18:34, 35)

- "Не судіть, і не будете судимі. Не засуджуйте, і не будете засуджені. Прощайте, і вам буде прощено". (Лука 6:37)

По-третє, ми бачимо, що Господь готовий прощати:

- "Бо Ти, Господи, добрий, і готовий прощати, і щедрий на милосердя всім, хто призиває Тебе". (Псалом 86:5)

- "Тому кажу вам, що прощаються їй гріхи її, яких багато, бо вона багато любила. А кому мало прощається, той мало любить". (Лука 7:47)

- "І коли він почав розраховуватися, привели до нього одного, що був винен йому десять тисяч талантів..... І змилосердився пан того раба, відпустив його, і простив йому борг". (Матвій 18:24, 27)

- "І, прийшовши на місце, що зветься Голгофа, там розіп'яли Його, і розбійників, одного по правиці, а другого по лівиці. Тоді Ісус промовив: "Отче, прости їм, бо не знають, що чинять". (Лука 23:33, 34)

Ось деякі вчення Нової Церкви, які ґрунтуються на цих біблійних уривках.

1. Господь не веде ніякого обліку (і це добра новина для всіх нас!). Дивіться цей уривок з "Істинної християнської релігії":

"Господь, будучи самим милосердям, прощає кожному його гріхи, і не тримає проти людини жодного з них. Бо Господь каже: "Не відають, що чинять" (але це не означає, що гріхи відміняються); бо коли Петро запитав, скільки разів він повинен прощати братові його провини, чи не до семи разів, то Господь сказав: "Не до семи разів, кажу тобі, але до сімдесяти разів по сім"" (Матвій 18:21-22). Чого ж тоді не зробить Господь?" (Истинная Христианская Религия 539)

2. Прощення - це процес. Можна уявити його як цикл. Є два етапи: "готовність пробачити" і "отримання прощення". Це добре описано в наступних уривках з двох богословських праць Сведенборга:

"Більшість у церкві вважає, що прощення гріхів передбачає їх витирання і змивання, подібно до видалення бруду водою, і що після прощення люди стають чистими і непорочними. Ця думка панує особливо серед тих, хто приписує все спасіння лише вірі. Але нехай буде відомо, що ситуація з прощенням гріхів є зовсім іншою. Будучи самим Милосердям, Господь прощає кожному його гріхи. Але вони не прощаються доти, доки людина щиро не покається, не утримається від зла і після цього не буде жити життям віри і милосердя до кінця свого життя. Коли це відбувається, людина отримує від Господа духовне життя, яке називається новим життям. І коли вона цим новим життям подивиться на зло свого колишнього життя, відвернеться від нього і зненавидить його, то це означає, що їй вперше прощено її зло. Бо людина тепер підтримується Господом в істинах і формах добра і утримується від зла. Це показує, що таке прощення гріхів, і що воно не може відбутися ні за годину, ні за рік". (Arcana Coelestia 9014:3)

"Ще однією помилкою віку є припущення, що коли гріхи прощені, то вони також відпускаються..... Однак, коли це твердження перевернути, воно стає істиною, а саме, що коли гріхи відпущені, то вони також прощені. Бо покаяння передує прощенню, а без покаяння немає прощення.... Господь прощає всім людям їхні гріхи. Він не звинувачує і не ставить в провину. Але Він все одно не може забрати тих гріхів інакше, як за законами Свого Божественного провидіння". (Божественное провидение 280)

3. Нам не потрібно молитися про прощення. (Чекайте, що?) Це цікаво. У молитві "Отче наш", якої навчав Ісус, ми дійсно молимося про прощення. Але прочитайте цей уривок з "Справжньої християнської релігії":

"Є два обов'язки, які покладаються на людину після самоаналізу: молитва і сповідь. Молитва повинна бути про те, щоб Господь помилував, дав силу протистояти злу, в якому розкаявся, і подав нахил і прихильність до творення добра, бо без Нього людина нічого не може зробити (Иоан. 15:5)…. Є дві причини, чому не слід підносити до Господа молитву про прощення гріхів. По-перше, тому що гріхи не знищуються, а забираються; і це відбувається тоді, коли людина згодом від них відмовляється і починає нове життя. Бо до кожного зла, як до грона, прикріплені незліченні бажання, які не можуть бути забрані в одну мить, а лише одне за одним, коли людина дозволяє собі виправлятися і відроджуватися. Друга причина полягає в тому, що Господь, будучи самим милосердям, прощає кожному його гріхи, і не тримає проти людини жодного з них". (Истинная Христианская Религия 539)

Отже, про що ми повинні молитися? Питання досить тонке. У наведеному вище уривку я бачу, що нам не потрібно молитися про прощення, як таке, як частину процесу покаяння, оскільки під час цього процесу ми вже молилися про милосердя і силу робити краще. Це те, про що ми насправді просимо, коли молимося про прощення. Просити Господа про прощення - це діяти відповідно до зовнішності. Це корисна вправа, і саме тому Господь заповідає її в букві Слова, але глибинна правда полягає в тому, що ми ніколи не були нічим іншим, як прощеними в Його очах, і чи отримаємо ми насправді прощення, залежить від нас, а не від Нього.

Підводячи підсумок...

Прощення від Бога завжди передбачало дію з нашого боку. У Старому Завіті люди повинні були приносити жертви. У Новому Завіті Ісус здивував людей, навчаючи, що їм потрібно прощати інших - багато разів. І тепер ми бачимо, що наша власна (важка) праця покаяння - це те, що ми також повинні зробити, щоб замкнути коло.

Отже, суть в тому, що є два рівні прощення Господа: наш і Його. Господь прощає нам завжди. (Для Нього самого ми ніколи не буваємо непрощеними.) Але насправді ми не стаємо прощеними, доки не виконаємо свою частину процесу; саме це дозволяє прощенню текти по колу.

[Ця стаття була адаптована для використання тут з презентації преподобного Джареда Басса в листопаді 2023 року].

9013. 'To kill him with guile' means consequent malice intent on depriving the neighbour of eternal life. This is clear from the meaning of 'killing' as taking faith and charity away from one's neighbour and so depriving him of spiritual life, which is eternal life, dealt with in 6767, 8902; and from the meaning of 'guile' as malice owing to prior thought or premeditation by the will, that is, owing to set purpose. Evil deeds are performed as a result either of enmity, or of hatred, or of vengeance; and they are performed with guile or without guile. But those performed with guile are the worst because guile is like a poison which is infectious and destroys with hellish consumption; for it spreads through the entire mind, right through to its inmost recesses. The reason why is that a person full of guile has his mind on evil. He feeds and delights his understanding with it, and in so doing he destroys everything which is human, that is, which composes life belonging to the good of faith and of charity.

[2] Those who use guile while in the world to ensnare their neighbour in regard to worldly and earthly affairs use guile in the next life to ensnare their neighbour in regard to spiritual and celestial matters. And because they do it in a secret way they are banished to the hells behind the back, to a depth in keeping with the malevolence and harmfulness of their guile, and so are separated from those who are in front. These in front are called spirits, but those behind the back are called genii, 5035, 5977, 8593, 8622, 8625. Genii are not allowed near men as spirits are. For they enter affections belonging to the will, by acting in opposition to the good of love and charity, in so surreptitious a manner that it cannot possibly be detected; and in that way they destroy the truth of faith. In their own hells they place themselves out of sight to their companions; for those who have acted in concealment in the world can place themselves out of sight in the next life. When they make their appearance they look to one another like human beings; but when angels examine them they look like serpents. For they have the nature of serpents, and what goes out of them is like poison, indeed is spiritual poison.

[3] For this reason 'poison' in the Word means guile, and 'poisonous serpents', such as asps, adders, or vipers, means people full of guile, as in David,

In heart you work perversities. Their poison is like the poison of a serpent, like that of the deaf asp. Psalms 58:2, 4.

In the same author,

They think evil things in their heart. They make their tongue sharp, like a serpent; the poison of an asp is under their lips. Psalms 140:2-3.

In Isaiah,

They lay eggs of the asp, and weave spider's webs; he who eats from their eggs dies, and when anyone presses it out a viper is hatched. Isaiah 59:5.

In Job,

He will suck the poison of asps, the tongue of a viper will kill him. Job 20:16.

In Moses,

Their wine is the poison of dragons, and the cruel gall of asps. Deuteronomy 32:33.

In Matthew,

Woe to you, scribes and Pharisees, hypocrites! How, O serpents, brood of vipers, will you escape the judgement of Gehenna? Matthew 23:29, 33.

[4] Guile is called hypocrisy when people speak in godly ways but are ungodly at heart, or when they have charity on their lips but hatred in their heart, or when they express innocence on their face and in their gestures but have cruelty in their soul and breast; consequently they are those who use innocence, charity, or godliness to deceive. It is they who are meant in the internal sense by 'serpents' and 'vipers', because when such people, as stated above, are examined in the light of heaven by angels they look like serpents and also vipers. They are those who conceal evils under truths, that is, who with guile twist truths in order to perform evil deeds; for they hide poison under their teeth, so to speak, and kill by means of it.

[5] But those who are led by the Lord, believing what is true and leading a good life, cannot suffer injury from their poisons, since they live in light received from the Lord, and in that light those full of guile are seen as serpents and their guile as poison. Their preservation by the Lord is meant by the Lord's words to His disciples,

Behold, I give you the power to trample on serpents and scorpions. Luke 10:19.

In Mark,

These signs will follow believers: They will take up serpents; and if they drink anything deadly it will not hurt them. Mark 16:17-18.

And in Isaiah,

A suckling will play over the viper's hole. Isaiah 11:8.

[6] People inwardly corrupted with spiritual guile, that is, with hypocrisy, are the ones who are meant by those speaking against the Holy Spirit, for whom there is no forgiveness, in Matthew,

I say to you, Every sin and blasphemy will be forgiven people, but the blasphemy of the Spirit will not be forgiven people. Indeed if anyone speaks a word against the Son of Man, it will be forgiven him; but he who speaks against the Holy Spirit, it will not be forgiven him, either in this age or in the one to come. Either make the tree good and its fruit good, or make the tree bad and its fruit bad. O brood of vipers, how can you speak good when you are evil? Matthew 12:31-34.

'Speaking a word against the Holy Spirit' means speaking well of things that belong to the Lord, to His kingdom and Church, and also to the Word, but thinking ill of them; and doing well in respect of them while desiring what is ill. For falsity then lies hidden within the truths they speak, and evil in the good deeds they perform, which is the hidden poison. This is why they are called 'a brood of vipers'.

[7] In the next life an evil person is allowed to speak what is evil and also false, but not what is good and true, because all there are impelled to speak from the heart and not to have a divided mind. Those who do other than that are separated from the rest and hidden away in hells from which they can never come out. The fact that people such as these are meant by those speaking a word against the Holy Spirit is clear from the Lord's words there, 'Either make the tree good and its fruit good, or make the tree bad and its fruit bad. How can you speak good when you are evil?' The Holy Spirit is Divine Truth emanating from the Lord, thus that which is holy and Divine, which is thereby blasphemed and profaned on an inward level.

[8] The reason why such blasphemy is not forgiven them is that hypocrisy or guile involving things that are holy and Divine corrupts a person inwardly and destroys everything of spiritual life with him, as stated above, at length so completely that there is no soundness anywhere in him. For the forgiveness of sins consists in evil being separated from good and cast away to the sides, 8393. But this cannot be done for someone with whom all good has been destroyed; and this is why it says, 'It will not be forgiven him, either in this age or in the one to come'. These are also the kind of people who are meant by the one who was not wearing a wedding garment, who was bound hand and foot and cast into outer darkness, Matthew 22:11-13; see 2132.

[9] The fact that 'guile' in the Word is hypocrisy is clear from the following places: In Jeremiah,

Take heed, a man of his companion, and put no trust in any brother, for every brother supplants wholly. They deceive, a man with his companion, and do not speak the truth; they have taught their tongue to speak a lie. Your habitation is in the midst of guile; on account of guile they have refused to know Me, said Jehovah. Jeremiah 9:4-6.

In David,

You will destroy those speaking a lie; Jehovah abhors the man of blood ¹ and guile. Psalms 5:6.

In the same author,

Blessed is the person to whom Jehovah does not impute iniquity; only let there be no guile in his spirit. Psalms 32:2.

In the same author,

Deliver my soul from lying lips, from a guileful tongue. ² Psalms 120:2.

Like examples occur in Psalms 52:4; Psalms 109:2.

Фусноте: